_ Він відливав чарівністю приходів
неліченої кількості очей,
схвильованих, захоплених відлунням
краси у антикварності речей.
Він чаклував оживленістю ніг,
що шліфували сірі камінці,
хранив той дух, що зазвичай рятує
Вкраїну у черговому кінці.
Тепер сумна менталія собору
взирає на руйнацію сердець,
які вивозить із Андріївського звозу
фундамент кожен, кожен камінець.
Ми часто хилимо духовність
цих непохильних українських схилів.
І якось часто губимо відчутність
цих безсмертних чарівних відливів.
18.04.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334010
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 29.04.2012
автор: Джулайт