зі спідні яблунь піднебесного квітно-півдня,
спадень, – ручний не приручений заручник,
корінь в соку двожильного нерв білохмілля,
миттю меду на спас симфонія дикої ноти ля
ідеш і прихід твій ніяк не видко
ніж так здаля
сухостоєм стоїть посіріла рілля
халупчин:
півмісяць клейма уклінно в клуні
з худобою вкупі і на колінах
прокльону слизистий ситець у молоці,
солом’яний сором іскриться в долонях
групових поцілунків та каяття
облиш, курва, лиш,
не відраза ж лиш
довір'я в джмеля
від Бога, – осліпле теля, –
«ну, чому мовчиш?»,
а й сну зараза – зараз, нараз,
плодів без провини
словесності
вовчих ягід під язиком пришерхлим
до піднебіння
бозна скільки чортів лісових
під пахвою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334076
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 30.04.2012
автор: ларс