Говорила мені бабуся,
Що жити будемо краще,
Із поганого прорвуся,
Мати буду все найкраще.
Пройшли роки, як тумани,
Багаті й бідні існують,
В душах лиш самообмани
І залежності штурмують.
Хто від матусі залежить,
Можливо від систем різних,
Бува до секти належить
І живе в розмовах слізних.
Когось алкоголь з'їдає,
Думки в голові блукають,
Що життя їх пропадає,
Бо всі гроші десь зникають.
Та люди завжди залежні,
Тому, всі пшеницю сіють,
І вільності небезмежні,
Бо сили небесні діють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334165
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.04.2012
автор: Кошкина