А... насправді, у неба чорний колір, то просто птахи, блакитні птахи, вкривають поверхню його над нашими головами так щільно, щоб неба дно для нас здавалось радісним, щоб нам бодай зрідка, а таки хотілось поглянути вгору, відірвавшись від суєти. Коли ми бачимо хмарини білі, - то лоскочуть пір"ям птахи один одного... і сміються. Коли збирається гроза, то образив хтось з них когось, і Там таке буває...Коли птахам потрібно відпочити, вони згортають свої блакитні крила і стають дрібними сріблястими цятками - "зорями" ми їх кличемо...і от тоді небо "оголює" свій справжній колір - ночі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334259
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2012
автор: Маріанна Вдовиковська