Я не прошу у тебе дозволу на щастя.
І не дивись на мене, бо згорю дотла.
Вже не твоя, бо є для тебе краща,
А я вже звикла залишатися сама.
В своїй самотності щасливою блукаю.
Й не варто говорити про любов…
Банальної романтики я не шукаю —
Період цей у мене вже пройшов.
Живу, як хочу, і радію тим, що маю.
Я маю все, чого сама хотіла,
А в мріях більше не зникаю,
І вже забула, як когось любила.
Я сильна стала, я тепер не плачу,
Занадто горда для сльози і болю.
І байдуже, що я для когось так багато значу,
Я просто залишаюся сама з собою.
Ні, я не злюсь на тебе. Злитись я не вмію.
І це не смуток у моїх очах.
Можливо, все колись я зрозумію,
А поки що забуду і про біль, і страх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334290
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2012
автор: Оле Чка