Заметіль із білого цвіту
Мирно підкорялася вітру –
В кінці весни майнула зима,
Іншого пояснення в мене нема...
Чи, може, то – сама весна танцювала
Із вітром, поки ніжно не впала,
На землю, ніжними пелюстками,
Дрібними травневими квітками...
А може, то – літо так привіталось –
Яблуневий цвіт зірвало й сховалось,
Тобто, прикмету дало таку –
“Я вже скоро з плодами прийду!”
Заметіль із білого цвіту
Плавно танцювала за вітром –
Це, звичайно, щорічне диво,
Але душу мою зворушило... 14.05.2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334343
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2012
автор: Яна Бім