Наш світ – ілюзія, звикайте,
А наші замки – із піску.
Чому? Мене ви не питайте,
Я теж в ілюзії живу.
Все те, що бачимо – безглузде,
Безбарвне, сіре, неживе,
І кожен крок в болото грузне,
А кожна думка – пропаде.
Наступна мрія – нереальна,
А попередня – не збулась,
І кожна помилка – фатальна,
Бо не дається другий шанс.
І кожен твій попутний вітер –
Це результат твоїх зусиль.
Немає дива в цьому світі.
Реальність – цвинтар для надій.
Ти зрозумієш це запізно,
Така природа у людей.
Чи будеш вірити? Ну, звісно.
І буде ще мільйон ідей.
І будеш знову планувати
Те, що вирішуєш не ти.
Звикай, бо будеш ще страждати.
Наш світ – ілюзія мети.
01.05.2012 р.
́́́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334439
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.05.2012
автор: Альбіна Кузів