Десь згубились в дяді Вови
Мрії. Що вже тут зробити?
Він нахмурив чорні брови
Та й сказав журбі він: «Цить ти!».
Для кохання вже відкрите
Серце, щире і широке.
Розцвіли на травці квіти,
Небо – синє і глибоке.
Прилетять веселі бджілки,
Зможуть нові квіти-мрії
Запилити швидко-стрімко,
І зростуть плоди надії.
І зросте кохання в серці,
Як троянди на майдані.
Й дасть Володя хутко “перцю”
Вдень, вночі, а також рано.
Бо любов – то хитра штука.
Не чекаєш, а приходить.
Чуєш, Вова? В двері стука.
Відчиняй, нехай заходить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334487
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.05.2012
автор: Ліоліна