Я була так близько, але ти далеко..
Я тебе шукала, це було нелегко..
Ти скажи, рідненький, де ти так сховався?
Чом не знайшла сліду? Чом не обізвався?
Містом я блукала, мріяла, гадала,
Як зустріну раптом, що сказать не знала..
Відчуття це дивне вже не залишало,
Та не знайшла сліду, щось тебе тримало..
Можливо це й на краще, скоро я поїду,
Не побачу очі твої світло сині..
Не почую голос, що манив завжди..
А ти наче просиш: "Просто відпусти.."
Ну чому так важко тут тебе знайти..
Ти ж так зараз близько, куди мені піти?
Мене щось розриває, не можу я, прости..
Так прагну я до тебе, а ти кудись біжиш..
Я бачу твою руку, вона в чужій руці,
Я бачу той твій погляд, та він такий чужий..
Я чую ніжний голос, що так мене манив,
Та зараз їй ти кажеш, що мені сказать хотів..
До тебе йти не стану, на мить я лиш завмру..
-Чому? Себе питаю я містом цим брожу..
Скоріше б сісти в транспорт й поїхати без слів,
Поїхати подалі від міста де є ти..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334497
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2012
автор: Вікторія Корицька