Сиди собі тихо, спиною в зачинені двері,
тебе надто мало, щоб вплинути на хід подій,
забудь все що знаєш,
твій розум - порожні тунелі,
для них ти - ніхто
лише тіло прозорих надій.
Кричи!
Бийся в стелю!
Стріляй із старої гармати...
незначність твою замалюють хіба що віки.
Як шкода, що дух неможливо загнати за грати...
Як шкода, що дух покривають жорстокі піски
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334607
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.05.2012
автор: So.Nata