Знову травень зелену сорочку
Одягає деревам на плечі.
Молоденькі голубить листочки
Тихий, лагідний добрий вечір...
Соловейко солістом у хорі
Нескінченні виводить рулади.
Мерехтять і підморгують зорі
В такт пісням лісової громади.
Заметіль у садах пелюсткова
Будить ніжності струни гарячі.
Завмирає промовлене слово -
Ту красу можна тільки побачить!
У полоні чудовної ночі
Не заснути мені до світанку.
Сяють поруч коханої очі,
В"ється стежка в бузку, на Янталку.
Без любові життя не буває
І земля не квітує без неба.
Як на серці весна буяє,
То нічого більше й не треба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334709
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.05.2012
автор: Дощ