Навкруг весна життям буяє .
Єство закохане в красу ,
В зеніті променями грає :
Візьму його , заколишу .
Нехай дістане акварелі ,
З піхов весняних пЕнзелі .
Під кожним кущиком , у зелі ,
Малює власні вензелі .
Серденько мліє і тріпоче ,
Все хоче вирватись з душі .
Даль заворожує , лоскоче ,
Нема закоханню межі ...
Душа летить , не зупинюся ,
Хмелію в збродженім вині .
В красі застигну , розчинюся ,
Мов та комашка в бурштині .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334722
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.05.2012
автор: Дід Миколай