Та зустрілись ми все ж неспроста…

Я  боялась  тебе  розбудити,
Ворухнутись  невчасно  у  сні.
Не  хотіла  -  боялась  згубити
Крихти  снів  на  твоєму  плечі.

Я  боялася  вірить  в  реальність  -  
Раптом  знову  це  тільки  вода.
І  можливо  це  просто  недбалість
І  наївність  у  передчуттях.

Я  боюся  навколо  усього,
Що  нашкодити  може  душі:
Найщирішого  дотику  твого
І  цілунків  твоїх  на  щоці.

Я  повірити  ще  раз  посміла,
Ще  боюсь,  та  душа  вже  твоя...
Я  серденько  відкрию  несміло
І  в  цілунку  зімкнуться  вуста.

Я  боялася  ще  раз  кохати,
Та  чуттів  не  стримати  потік
І  я  заново  вчуся  літати  -  
За  собою  зовеш  у  політ.

На  плечах  тепер  нові  крила:
Нещодавно  раптово  зросли.
На  твій  поклик  душа  затремтіла
І  не  в  силах  триматись  землі.

Я  б  хотіла  з  тобою  літати...
Ти  мовчиш,  про  що  інші  кричать
І  без  слів  вмієш  щиро  співати
І  любов  без  "ЛЮБЛЮ"  дарувать.

І  невже  мій  дуал  все  ж  існує...
Ти  в  душі  зачинаєш  чуття...
Я  не  знаю,  як  далі  все  буде...
Та  зустрілись  ми  все  ж  неспроста...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2012
автор: Adele