Загублене літо блукає застудженим парком.
Вдивляється в очі: хоч досі зелені – чужі.
Давно розлетілись поштові неклеєні марки.
Ніхто не читає листів, що тремтять на межі.
Покинуте літо стрибає в портфель листоноші,
Малює зізнання на клаптику вирваних слів.
Воно свято вірить: поштар оминути не зможе
Його адресата, що чимось якраз захворів.
Засмучене літо чекає на власну посилку,
Щоб парк загорнувся у сплетений ніжністю шарф.
Його лікування з дванадцяти, може, на двійку,
Бо хворий стежками скривавлене листя лишав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335102
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2012
автор: Опівнічниця