Він емігрує в прерії весни,
В її меридіани й континенти,
В сузір`я слів весняноголосних ,
В якісь непередбачені моменти.
Він crazy так давно уже не був,
Не божеволів від складних емоцій,
І майже завжди лиш трактати чув,
Спінози, Фрейда, Ніцше, Песталоцці.
І ось весна поранила його,
Навиліт пролетіла через груди,
Збирає речі : «Що?», «Куди?», «Чого?!»
Він так давно в житті не бачив чуда…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335163
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2012
автор: Стяг