* * *

А  за  рікою  осінь  таборилась
Глибокозора,  як  циганка  Аза.
Мінорні  згини  чарівливих  вилиць
Запали  в  душу  легко  і  відразу.

По  картах  клена  скаже:  хто  я?  хто  ти?
Що  нам  віщує  загадкова  вічність?
Ансамбль  спідничний  в  багреці  і  злоті
Пала  гаями  видивом  магічним!

В  руці  доспілий  кетяг  горобини.
У  косах    -  рожі.  Щоки  скалинілі.
Це  наречена,молода  дівчина,
Кружля  у  танці  на  своїм  весіллі.

І  час  пливе  у  танці  тім  уміло,
За  талію  узявши  юну  даму.
Циганці  Азі  правиться  весілля  -
Вона  за  час  виходить  врешті  заміж.

Стоять  гаї,  немов  свати  й  бояри,
У  одязі  осінньої  окраси.
Барону-часу  дівчина  до  пари,
Циганка-осінь  на  порі,  на  часі!

Погаснуть  табірні  весільні  ватри,
Потуманіють  веселкові  далі.
І  всі  тоді    помітять  важну  втрату  -
В  барона-часу  наречену  вкрали!

А  за  рікою  заіржали  коні  -
Це  час  руша  за  осінню  в  погоню.
Дивлюсь  услід  і  осені,  і  часу.
А  де  моя  хмільна  весільна  чаша?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335171
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2012
автор: СавчукМикола