Як важко втрачати друзів...
Коли вони губляться у стежках,
Коли, напившись чужих глуздів,
Не мають теплоти в руках.
Коли тебе не розуміють,
Сміються з щирих поривань.
А потім говорить не сміють,
Не бачачи твоїх страждань.
Коли любов твою і дружбу
Міняють на чужі думки...
Скажіть, хіба ж так, люди, можна-
Прощатись з другом назавжди?!
Душі сипнули солі в очі
І словом посікли у щент,
А її тягне... Вона хоче
Ще раз згадати той момент,
Коли згвалтовану довіру
Віддали для забав вітрам...
І де ж тепер їй брати силу,
Щоб дати відсіч ворогам?
Самотність швидко спопеляє
Останні крихти доброти.
Ні в кому щирості немає,
Сьогодні вже це знаєш й ти.
Нехай гниє у серці рана,
Щоб пам'ятала все життя,
Що дружба-це лишень омана,
Жорстока гра, без каяття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335380
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2012
автор: ks