За хвилину шоста... Знову мовчки вимірюєш кімнату обважнілими кроками. Мовчиш... Звуки до твоїх слів ще не вигадані - лише емоції. Вчишся мовчати, а на очах зрадливі сльози. Та хіба можна зупинити сльози словами?.. Надійся, що твоє мовчання почує ВОНА - твоя споріднена душа. Почує за кілометри..., і зрозуміє. Зрозуміє і прийме твоє мовчання - його не сплутати з фальшивими словами, бо інколи слова - зайві. І ви помовчите разом... Лише ВОНА зрозуміє, з яких джерел народжуються сльози у твоєму серці, звідки зростає пекучий біль твоєї душі... Тільки ВОНА зітре з очей твоїх краплини гарячих сліз та притулить до небес твоє незряче серце... Тільки ВОНА!..
...Але її дзвінок так і не пролунав о 17.59...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335476
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2012
автор: Катя Сус