Положила голову на коліна матері,
Обняла зажурену, покаялась в гріхах,
Скільки у житті, ми з тобою втратили,
Смуги чорно-білії на наших літах.
Як перед іконою плакала-молилася,
Знаю, що відпущено, все вже наперед.
Під рукою теплою, знову народилася,
Знов по моїх жилочках розтікався мед.
Пройдено-протоптано різнії доріженьки,
Вчила доля розуму великих і малих.
Ти шляхами довгими – утомила ніженьки,
А мої закручені, ще бреду по них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335487
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2012
автор: Любов Чернуха