Почорніли хати на селі,
Замулилась батькова криниця,
Не гніздяться більше журавлі,
Шлях прадавній рідко закуриться.
Бо старіє село, бо старіє село.
У міста розлетілися діти.
І життя джерело – бур’яном поросло.
В бур’янах вже не виростуть квіти.
Як колись тумани над селом,
Як колись чарують далі сині.
Лиш тепер над родовим гніздом –
Плаче сич на всохлій яворині
Димарі не курять, і півні не кричать.
Пусті хати забиті, заперті.
Залишились в селі постарілі батьки
В самоті доживають до смерті
Поверніться ж до землі сини!
І вона помолодіє знову.
Оживуть обряди і пісні,
І співуча українська мова.
Бо як вимре село – місто згине й само.
Як не стане що їсти і пити.
Освятіть джерело, оживіть джерело,
До землі повертайтеся діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335772
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2012
автор: євген уткін