Насправді, мені вже давно більш не сниться азарт..
Я не слабка, ні, просто страшенно втомилась битися.
Різниці немає, де фініш, а де починається старт.
Я смертельно хвора, як птаха замкнута в клітці.
Моя смерть це просто: \"хто б мене беріг?\"
Я давно почорніла від горя і сильних злив..
В мене тяжкІ крила та пройшла Я безліч доріг..
\"Бути завжди сильною\" - хто це в мені ухвалив?!
Я одинока в житті, хоч і в чужих руках..
Не розумію куди і чому поділася сила.
Досі ще вчусь на своїх і чужих помилках..
Аби тільки ніхто не посмів зламати вітрила.
Хтось вислуховує змовчані вами обурення..,
А я втікаю від того, що днями тут бачила..
Кожен пробачив, щоб не лишитися в дУрнях..
Та справа вся в тому, що я вас всіх НЕ ПРОБАЧИЛА..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335818
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2012
автор: Mellani