Заколихана вітром вершина...
Затуманена в сизій імлі.
Непогодою плакала днина,
Доторкнувшись сльозами землі.
Хлюпотіла дощем у калюжах,
З верболозом сплакнула навзрид.
То пейзажем весняним затужить,
То зітхнувши, прощально вітрить...
Ще б розсипати срібла востаннє
В дощову пелену, хоч на мить!
І заплакане наше кохання...
Відпустити, нехай не болить!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335915
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2012
автор: Тетяна Луківська