Так гучно славлять «нашу» перемогу:
Фанфари, марші, сльози, також і сто грам,
Її ж творець там споглядає строго –
Ніяк не можна Йосифа забути нам!
Та як же не крути війни ти глобус,
Однак, мій-твій, мабуть його й її дідусь
Втрачав свій шал, шукав ворожу здобу
Для Сталіна «звільняв» Вкраїну й Білорусь.
«Це не моя війна, онуки,
Не я почав бійню із Пакту у Москві», -
Сказав повстанець склавши руки,
Згадавши, як лежав із крісом у рові.
«І не моя це перемога,
За іншу волю, в сваргу й зірку я стріляв.
За Україну, вільній в Бога,
В УПА – життя в бою й катівнях віддавав
Святкуйте щиро дивну перемогу,
А краще, помолімся за мільйони жертв.
Вказали їм одну дорогу
В тріумф поміж гармат своїх й ворожих жерл.
08.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335993
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2012
автор: Ярослав Дорожний