Бога нема,
Увесь світ тюрма.
А завтра прийдуть і відберуть в нас життя,
А рай і пекло – то купа сміття.
Брудним цвяхом приб’ють нас до хреста.
Ми – нові месії, поклоняйтеся нам.
Хіба не схожий ніхто із нас на Христа ?
Ми побудуємо нової віри храм.
Стару віру зруйнуємо,
Перехрестимо всіх,
Противників отруїмо
За їх сліпий гріх.
Всіх, хто не поклониться,
Спалимо живими,
Всіх, хто не помолиться,
Спалимо живими.
Покайтесь перед нами,
Благу вість принесли ми,
Ми є божими синами,
Котрі вирвались з пітьми.
Ми пошлемо вас вбивати
За святу віру єдину,
Проте не бійтесь помирати,
Кожен вбитий в рай полине.
Ми – єдина святість в світі,
Інші всі – погане бидло,
Наверніть їх в наші сіті,
Бо спасіння в них не видно.
Чим ми гірші ваших месій,
Чим ми гірші тих ікон ?
Чи вашій голові тупій
Не все одно, за ким небесний трон !
Смертю смерті не переможеш,
За гріхи не вмреш чужі,
Віра – неповторний світ несхожий.
Бог – то неповторний стан душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336045
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.05.2012
автор: Коваль Богдан