Це зло в людині - темності павук,
Сотає павутину
Ледвезриму...
В погоні лих, в конанні лютих мук -
О скільки так: людина
На людину?
І скільки хмар пере́гнано за край,
Туди, де вічно темно.
Достеменно!
Коли в душі, здавалося, розмай -
Кололо смерті ревно
Веретено!
Відлуння неба, спалені поля...
І попіл недомовки -
Сірим вовком...
Війна людей - яке страшне ім"я!
Розкидані без толку
Сірі голки...
І до сих пір, і, певно, без кінця,
Це зло з учора лине
І не гине!
В скорботу пеленаючи серця
І старця, і дитини
Щохвилини...
(9.05.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336091
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2012
автор: Леся Геник