Наше небо розкололось навпіл.
Ми без крил упали до землі.
Від кохання залишився попіл,
Руки всі замурзані в золі.
Кров по тілу закипіла й зупинилась.
На кардіограмі смужка вже пряма.
Вибач,я від сварок вже втомилась.
Там, де тепер я, тебе нема.
Хочеш- відшукай, та вже питання інше:
Чи досі я потрібна ще тобі?
Мабуть, розійтися було б ліпше.
Я програла у цій боротьбі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2012
автор: Катерина Пташка