Наче вимерли в мені слова і коми.
Все мереживо - тепер лише фольга...
Наче образність розкидана додолу,
перехоплювати дух зовсім дарма.
Квітка юності,можливо,тихо в'яне,
пелюстки зривають краплі росяні.
Все схолоне,та ніколи не розтане.
Все минає - й ми лишаємось одні...
Так і я без ком,чорніє тільки крапка.
Жменя слів моїх байдужа і німа!
Все минає,і,можливо,навіть завтра
я прокинуся,а вколо - лиш 'тюрма'...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336185
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2012
автор: Ліна Біла