Дощі, дощі...
Ні видиху, ні згину,
ні голопузих хмар
з-за вогнедайних стріл,
липка земля в підошвах,
без зупину цямрить,
чалапа день
під накладання кіл.
Дощі, дощі,
ні заходу, ні сходу,
палітра перейшла
в протяжний монохром.
Враз - блискавка,
дожити би до грому,
чи дотягнути б хоч
в ударі батогом.
Дощі, дощі,
без страху, без любові,
а чи любов існує без страху,
у накладанні кіл в уяві кольоровій
креується відвіт на істину глуху,
і простір внутрішній доступний, переможний,
поник, присів і затаїв пиху:
Страх без любові існувать не зможе,
любов не проживе теж без страху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336328
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.05.2012
автор: manko