Для дітей, для синочків і дочок,
У раю є дитячий садок.
Через хмари маленький місточок
І цікава добірка казок.
В них думки по дорослому мудрі
І розмови про власних батьків,
Хоча спомини в кожного скудні,
Зовсім обмаль прожитих років.
Є такі геть маленькі калічки,
Від абортів обпалені душі.
За їх спокій не ставляють свічки,
Тож самі заспокоїтись мусять.
А оті довгождані страждають,
Бо чекали і плачуть за ними.
А батьки все до Бога волають,
Чом забрав їх такими малими.
Той садочок, що раєм зоветься,
Прихистить і дітей і дорослих.
Криком в душах живих обізветься
Із могил бур’янами порослих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336453
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2012
автор: Любов Чернуха