Моє життя так схоже на струмок:
Залита світлом сонячна долина,
Навкруг поля і велетень-ставок.
А він,маленький,наче та дитина.
Дзюрчить, плекає мрію у собі:
Дістатися вершини водограю
Аж ген,де перли світло-голубі
Дощем рясним до ніг усім спадають.
Та якось раз потоком грозовим
Його вхопило й понесло до річки.
Він ще пручався,скільки було сил,
Та те пручання було невеличким.
Бо в круговерті бистрої ріки
Переплелися геть усі потоки.
І серед них він був вже нечужим,
І жив із ними всі ці довгі роки.
Але чому так лячно від думок,
Що і моє життя ось так спливає?
Я ніби цей малесенький струмок:
Неначе був,а глянеш-і немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336475
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2012
автор: Galina Udovychenko