Дощ розсипав крапельки сріблисті,
Древній Львів у парасольки вбрав,
Осінь, як княгиню, у намисто
Калиново, ніжно заквітчав.
Вітер пестив перса золотії,
Цілував чарівную косу,
Але десь взялися буревії
І розмили дивну цю красу...
Плакав Львів зчорнілими сльозами,
Зникла Осінь, наче й не було,
А Зима кричала вечорами
Тай робила місту все назло...
Дощовий натюрморт
Чекання бамкає краплинами дощу,
Пейзаж журливо дивиться у вікна,
А я чекаю і плету журбу
З трояндою, що в келиху поникла.
Автобус втік мене не почекав,
Трамвай, як зрадник, скреготнув
і змився.
Дощ мої очі ніжно цілував,
а ти на мене зовсім не дивився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336520
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2012
автор: Соломія Журба