Небо горчит - видно скоро прольется дождь.
Боги заплачут, а черти сплетут ступени
огненно-алые. Призрачной серой тенью
ляжет под ноги вчерашняя чья-то ложь.
Птицы притихли, а в воздухе замер крик
где-то на выдохе. Небо сошло на землю.
Жизнь умещается в хрупкий упрямый миг.
Шепоту губ и молитвам ничто не внемлет.
С этой стихией не сладить - разбужен Зевс.
Знаешь, когда его силы и гнев иссякнут,
день поцелует последние неба капли,
что упадут на ладони его. С небес.
------------------------------------------------------------
Лана Сянська
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9493
Дощ мимоволі пролиє неба гіркавість.
Заплачуть боги і від чортів проростуть шибенИці
багряно пурпурні. Примарністю сірою тінь
Під ноги впаде брехнею вчорашньою ницо.
ПтАхи мовчатимуть. Лиш в повітрі зірваний крик
помирає. Небо грудьми токнулось землі.
Міліє життя в тендітну і вперту надломлену мить.
Пошерхлому шепоту уст і молитвам не на часі.
Розбурханий Зевс, цю стихію ніхто не спинить.
Знаєш, коли сила і гнів його з часом мине,
краплі день поцілує останні і тихо заквилить,
бо небо в долоні йому себе востаннє зішле.
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/
1837050/26574329a92f4207abf5005bb07eea53c709c194pl
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336555
Рубрика: Лирика
дата надходження 11.05.2012
автор: Ветра