А навкруг – все не просто, навкруг -
Сто шляхів, сто доріг, сто розлук.
Як пройти нам удвох, не звернуть,
Не прогавить до щастя нам путь?
Є шляхи в паралельні світи.
Одним я іду, іншим йдеш ти.
Я дивлюсь за межу – горизонт
І молюсь, щоб закінчився сон,
Щоб дороги зійшлися в одну,
І скінчити світів тих війну.
О, жахлива яка та війна.
Щоби їй не покришки, ні дна.
Ех, покликати б садівників,
Не жаліли щоб часу і сил,
Засадили щоб густо бузком
Ті дороги розлуки кругом.
Виростав би на місці їх ліс,
Щоб з халеп тих ніхто не проліз –
Ні розлука, ні туга, ні сум,
Ні страхіття розпачливих дум.
Щоби виріс на місці їх сад,
Де б до сонця тягнувсь виноград,
Щоб співали в саду солов”ї,
Буйно квіти цвіли на землі.
Танцювали б щоб хмарки танок.
Я б сплела із ромашок вінок
І наділа тобі. Бо любов
Повернулась до нас, милий, знов.
Постелила б шовкова трава
Ложе нам, та трава лугова,
Де сплетуться і руки, й серця.
І не буде любові кінця.
Де таких садоводів знайти?
Я не знаю. Чи знаєш це ти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2012
автор: Ліоліна