Господь для зцілення живого
Нагородив весь люд сльозою.
І чутно плач - від немовляти, до старого.
Від щастя,схожий на пісні,
А горя плач,рівняється з грозою.
Поплач, нехай не душать сльози,
Поранену від кривди душу.
Вони для серця не загроза,
Природи спокій не порушать.
Уміє плакать та душа,
В якій любов, мов сонце світить,
Де є добро і співчуття.
Це не можливо не помітить!
Зціли Господь усіх хто просить!
Від серця,щиро,від душі!
Зніми тягар, у тих ,хто носить.
Дай світло людям що живуть в пітьмі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336650
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.05.2012
автор: Козаковцева Вікторія Володимирівна