Для когось день цей – “Перемога”,
Для мене траур він несе.
Я буду довго ще молити Бога,
Щоб він пробачив їх за все.
За кров пролиту молодую,
За ненароджених дітей
І за розбиту церкву у селі святую,
В криницях втоплених людей.
Самі ж бо тії “переможці”
Вели сюди своїх катів.
Та їх не знали полководці,
Чого насправді кат хотів.
Вони на те не сподівались,
Що завтра буде вже війна.
Самі йти в наступ готувались,
А була втеча лиш сумна.
Кидали в остраху всю зброю,
Тікали, підгинаючи хвости.
Лишали все на полі бою,
Зриваючи заводи і мости.
Зосталися за спинами руїни,
Людей лишили ворогам.
Лилися сльози з України,
Не було ліку молитвам.
Аж через рік вони вернулись,
Але не волю принесли –
Терор і муки повернулись,
Нові могили поросли.
Ціни нема тій перемозі,
Бо був розбитий хижий кат.
Та оцінити ми не в змозі
Мільйони непотрібних втрат.
За них обрали їм дорогу
У коридорах темних і вузьких.
І як нам святкувати перемогу
На крові і кістках людських.(с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336726
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.05.2012
автор: Бойчук Ігор