Хоч слівце, півслівця... Та від тебе
Не летять з чужини поштові.
Ладна грозами в ясному небі
Викарбовувать знаки сумні...
Як прокинуться громові пісні
І проллються кислотним дощем,
Що з життям - ну ніяк не сумісні!
Я ж промокну до ниточки, вщент...
Порятуй мене, милий, словечком,
Не покинь на поталу саму...
Чи мені помирати доречно?!
Я ж для тебе... для тебе живу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2012
автор: del Consuelo