Можливо, істина й не в ньому.
І трунок цей - лиш трутизна.
Але знімає денну втому
Ковток пахучого вина.
Я декантую трохи крові
Й сліз старовинної лози.
Ми питимем не за здоров'я,
Й не хрестячись на образи́.
І знов цілуються бокали.
Але не сміють наші губи.
Цю зустріч довго ми чекали.
Що принесе? Розраду? Згубу?
Не треба слів палких, зізнань.
Богемське шкло співає дзвінко.
Це вечір вдалих поєднань:
Вино і сир. Кохання й жінка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336742
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2012
автор: Іван Домовитий