Вони були надто потрібні один одному, щоб не зустрітись,
І водночас – занадто ідеальні, щоб бути разом, –
Так вона думала грудневими ранками, намагаючись зігрітись,
Доки він ставив змерзлі хризантеми в її непрозору вазу.
Дуже швидко зізнались в любові, оголивши власні прагнення,
Лишивши замало простору для особистих секретів
І страхів, що стали тепер немов дикі звірі – загнані,
Переховуючись у ванній, щоденниках і нічному і-неті.
Вони були надто різні, щоб один одного не привабити,
Але стали надто споріднені, щоб продовжувати кохати…
Тож за рік їх любов померла, і ніщо не змогло б завадити,
Вони поховали її, поплакали і розійшлись… у різні кімнати…
(2011 рік)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336945
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2012
автор: Антон Срібний