Який густий, лапатий нині сніг!
Являє простір наче в новому форматі.
Холодним, білим докором приліг.
На думи мої чорні, кострубаті.
Це може шанс, почати все з нуля.
І на цнотливім полотні щось написати.
Хоча б про те, що крутиться Земля.
І як це тяжко на ній впевнено стояти.
Коли нарешті винесуть мене,
Як простирадло перед п*яною юрбою.
І шлюбна ніченька, життя мого пройде,
Щоб не світився я безчесно білизною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336955
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.05.2012
автор: Комаровський Сергій