У дельті безлічі думок
Знайти себе і осягнути.
Що кожен хід, невірний крок
Росли угору стебла рути.
У дельті безлічі думок
Як дивно, легко йти цим садом.
Із того зілля все вінок
Плести, плекаючи відраду.
У морі безлічі думок
Знайдеш останню і найпершу.
Немов осяяння зірок:
Ще вчора їх, здавалось, менше.
У морі сонмища думок
Одна з них може потонути.
Покинеш поспіхом вінок -
Жалкуєш! А він був з отрути.
11.05.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336970
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2012
автор: Андрій Гагін