На столі розкиданні олівці,
Ти сьогодні знову творила в ночі.
Так натхненно без упину,
А я дивлячись дихав тобі в спину.
Ти сиділа , кусала губи,
Якось дивно сплела свої руки,
Над чим думала я не знаю,
Скоріш за все це не відчуваю.
Особиста хвиля натхнення,
В тебе була тоді у ночі
Я б хотів зрозуміти її,
Дивлячись в очі твої.
Скільки я б не намагвся ,
Все марно...
Ти така загадкова примара
Ніби німфа із тихих морів.
Все це коїлось лиш у ночі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337017
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.05.2012
автор: Юлея