Для когось я ще молодий
І не прожив багато.
Хоч світ буває часом злий –
Життя для мене свято.
Не пригадаю перший крок
І свої перші фрази.
Та пам’ятаю дитсадок.
У ньому був два рази.
А потім школа, перший клас
І незнайомі люди.
Було десь двадцятеро нас,
А скільки нас ще буде...
Крутилась юна голова
Від кількості уроків.
Нові науки і слова
Аж одинадцять років.
Були і бійки, і сварки,
Були й для них причини.
Я не забуду цигарки
В ще юного “мужчини”.
І не забув першу любов,
І перший поцілунок.
Як біг до неї стрімголов,
Щоб дати свій дарунок.
Я пам’ятаю випускний,
Де матері ридали.
І настрій був у всіх тоскний –
Ми школу покидали.
А далі вступ у інститут,
Нові обличчя й друзі.
Там укладав життя статут
І вчився у напрузі.
Хоч світ буває часом злий –
Добра у нім багато.
Я радий тому що живий
І бачив все це свято. (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337035
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2012
автор: Бойчук Ігор