Прокидається сплакане поле,
Його будять із лісу хористи птахи:
«Ми покличемо сонячне коло,
І всміхнешся ромашками, ти, навкруги».
Ген у небі насупились хмари –
Галасливий їх вітер шматує будь-як.
«Нас облиш, бо поскаржимось мамі».
«Ой, нагнали на мене погроз переляк.
Хмарні сльози – велике то горе,
А проміння із неба, вас збере із калюж,
Ну а я ж, полечу десь на море,
Відпочину й бігом у Париж, в Мілен Руж».
12.05. 09.34. автобус: Чортків – Кам’янець Подільський.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337136
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2012
автор: Ярослав Дорожний