Між нами тепер шляхи:
Асфальтом, бетоном, смолою.
Час до благань глухий
Кожного обеззброює.
Знову пече зелень очей,
Як цигарковий дим.
Замість прощань прошу прощень,
Замість вина - води.
Гріхопадіння в обійми твої,
Як з головоюю в прірву...
Я розставляю крапки над "ї"
Вперто, незґрабно, щиро.
Ти вириваєш в долі своє,
Маєш на пальцях струм,
Тому відразу тепло стає
Скрипці бракує струн.
Вальс просочився крізь кольори
Бачиш: блимає ніч.
Для неймовірних зможеш творить
Хоч на одній струні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337140
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2012
автор: Ляля Бо