Весняний вітер вербу покохав,
Її зелені коси розплітав.
Сміялась дзвінко молода верба.
Забула в щасті, що таке журба.
Та вітер вже берізку обнімав,
Ії біленьке личко цілував,
Берізка відігнала всі жалі:
Бува ж кохання щире на Землі!
А у саду цвіла прекрасна рожа!
І вітер шепотів : « Яка хороша!
Які у тебе ніжні пелюстки!
Родзинка в тобі- гострі колючки!»
Не знали того ні берізка, ні верба,
Ані та рожа пречудова запашна,
Що в полі вітер все гуляв та хихотів:
« Ну де ж ви бачили кохання у вітрів?»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337176
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2012
автор: Наталія Ярема