Я так часто дорогу до тебе минаю..
Вічний простір пронизаний згадками з вчора,
І думкам ностальгічним немає ні краю,
Ні зупину в моїй підсвідомості хворій.
Та боюсь не впізнати тебе..чи впізнати?
Пам'ятаю ті болі від нових розлук.
Ми могли б перетнутись як-небудь, одначе
Доля знову дає нам можливість звернуть.
Я спокійно іду. Бо все ж знаю напевно,
Що які б там мене не чекали шляхи,
Знов минатиму звичну дорогу до тебе,
І мені в цьому місті не стрінешся ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337187
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2012
автор: dada_