Я не смію і очі підвести—
Стільки літ, а ми досі на Ви.
Світські бесіди, стримані жести…
Ще на серце
накласти би шви.
А, буває, пройдете Ви поряд,
Близько так, що аж серце з грудей…
Та його я затисну, а погляд
І байдужість на вид—для людей.
А вночі в яблуневому сАду
Цілуватиму зорі й бруньки.
Бо принесе для серця розраду
Випадковий Ваш доторк руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337199
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук