Стало жарко сонечку – котиться до річки
І зника за обрієм, там, де синь-гора.
ГОстрять зосереджено молоді смерічки
зелененькі голочки на семи вітрах.
Жита вуса (змовницьки!) лоскоту навчило.
Вітер травам шовковим зачіски зробив.
Річка нас, замурзаних, досхочу помила.
Ліс насипав в кошики замани-грибів!
Човник ходить берегом, щастя виглядає.
Мамина хустиночка здалеку махне, –
З татовою піснею босоногим плаєм
Всі ведуть закохано по життю мене!
2006 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337228
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2012
автор: Єлісєєва