О, господи! Чужий - не мій.
А ревність роздирає душу.
Кричу собі не тронь, не смій,
А серце тягнеться назустріч.
Щоб потонути в цих очах,
Розтанути й про все забути,
Про ніжність ночі і печаль,
Про те, що далі з нами буде.
Не завдавай мені образ –
Кохай на відстані – благаю.
Дзвони і в трубку посміхайсь –
Не треба слів - я серцем знаю.
Відчую через сотні миль
Теплом наповнене мовчання
У Бога попрошу хоч мить,
Покаюся, що це востаннє.
А потім знову попрошу –
Я все – таки людське створіння,
Кохаю, каюсь, і грішу
Ще й прошу Божого веління.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337269
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2012
автор: Neteka