Звершивши подвиги чудесні,
Геракл в палаці пирував.
А Еврисфей шалів від злості.
Що ще придумати,не знав.
І Гера видохлася теж,
Однак,Гермес їй дав пораду:
- В Геракла вірю я,та все ж,
У цьому й він не зробить ладу.
Нехай-но з Авгієвих стайнь,
Геракл весь гній повикидає.
Отой,що засмердів весь край,
Що й навіть нарід вимирає.
Пораду цю паскудна Гера
Шепнула Еврисфею в сні,
А той,- онука Люцифера,
Аж очі вирячив пісні.
- Тепер Геракла я принижу.
Такого й я не сподівавсь.
Заробить він на цьому грижу.
Нарешті він мені попавсь.
Почувши про таку роботу,
Геракл і справді посумнів.
Виносить з стаєн цю гидоту,
Він,звісно,зовсім не хотів.
- Хіба ж це справа для героя?
Це наді мною просто глум.
Так посміятись наді мною
Міг недолугий тугодум.
Щоб заспокоїти Геракла,
Афіна в сон йому прийшла.
- Герою личить праця всяка,
Аби людям добро несла.
Ти придивись до всього добре.
Мізками добре покрути.
Тобі кажу я вже укотре,
Завжди є вихід із біди.
Отак його й переконала,
Усякий сумнів відігнав.
Упертість в ньому геть пропала.
До стаєнь швидко почвалав.
А у долині,біля стаєнь
Побачив,річки дві течуть.
- Якщо змінити їхню путь,
Та греблі поперек поставить,
То накопичена вода,
Прорвавши греблі,в стойла хлине.
І крізь широкі ворота,
Весь гній знесе аж у долину.
- Ну що ж,права усе ж Афіна.
Не все мені мечем махать.
Коли з мізками ти людина,
Усе ти зможеш подолать.
Зайшов до Авгія в покій.
Сказав,що він один за добу,
Повикида зі стаєнь гній,
Аби забрали лиш худобу.
Цар Авгій довго реготав,
Коли почув Геракла речі.
Тряс животом,тряслися плечі.
Під стіл він мало не упав.
- Ти що,Геракле,з`їхав з глузду?
Биків десяток заклад мій.
Хоч би і гриз ти кінську узду,
За рік не викинеш ти гній.
- А ти в заклад поставиш лати,
Що дарував тобі Гефест,
Віддаш мені,бо не здолати
Таку роботу без чудес.
Геракл на це лиш посміхнувся:
- Тебе на слові я ловлю.
Авгій від сміху поперхнувся:
- Ламати слова не люблю.
Геракл сокиру і лопату
Зраненька взяв й пішов у ліс
І став дерева там рубати,
І у долину їх відніс.
В долині він запрудив річки.
Зі стайні вигнали волів.
Присів Геракл спочити трішки,
А тут і Авгій підоспів.
Вода,тим часом,піднялася
І швидко стала греблі рвать.
Потоком грізним полилася.
Крізь стайні почала втікать.
А зі собою купи гною
Із стаєн винесла надвір.
Авгій хитав лиш головою.
Притис хвоста,мов битий звір.
Однак,биків не дав Гераклу.
А той сказав:- Ти скупердяй.
Віддячу я за ціну всяку,
Про це ти добре пам`ятай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337824
Рубрика: Поема
дата надходження 16.05.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико